Оптимізация хірургичного лікування ригидної плоскостопості у дітей с дисфункцією сухожилля заднього великогомілкового м’яза
DOI:
https://doi.org/10.15574/PS.2020.69.72Ключові слова:
діти, плоскостопість, хірургічне лікуванняАнотація
Вступ. Ригідна форма статичної плоскостопості в дітей зустрічається від 18 до 20% випадків від загальної патології опорно-рухової системи. На сьогодні не розроблені об’єктивні методи діагностики, не визначені алгоритми лікування ригідної форми плоскостопості в залежності від ступеня тяжкості, деформації кісток передплюсни, мобільності стопи та дисфункції сухожилля заднього великогомілкового м’яза (далі СЗВГМ).
Мета – визначити оптимальні методи хірургічного лікування ригідної плоскостопості в дітей у залежності від індексу мобільності, коефіцієнта компресії та стадії дисфункції СЗВГМ.
Матеріали і методи. Проаналізовано ефективність лікування ригідної форми статичної плоскостопості ІІ–ІІІ ступенів тяжкості в 32 дітей (64 стопи) у віці від 14 до 18 років, які були розподілені на основну та контрольну групи. Використані клінічні та рентгенологічні методи діагностики. Пацієнти контрольної групи (17 хворих) були прооперовані методом підтаранного артроерезу. Пацієнтам основної групи (15 хворих) було проведено оперативне втручання на кістках та м’яких тканинах.
Результати. Оперативне лікування виявилося неефективним при застосуванні підтаранного артроерезу у випадках деформації кісток передплюсни, тяжкої стадії дисфункції СЗВГМ та порушення мобільності стопи. Позитивних результатів досягли застосуванням односуглобового артродезу за Грайсом у поєднанні з транспозицією сухожилка короткого малогомілкового м’яза при помірно вираженій ригідності та деформації човноподібної кістки, а також двосуглобового артродезу з формуванням човноподібно-великогомілкової зв’язки при тяжких формах патології.
Висновки. Під час лікування ригідної стопи слід враховувати ступінь тяжкості, коефіцієнт компресії човноподібної кістки, індекс мобільності, стадію дисфункції СЗВГМ та кут його натягу. Віддалені результати свідчать про ефективність застосування оперативних втручань на кістках та м’яких тканинах при лікуванні тяжких форм ригідної плоскостопості.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.
Посилання
Babu M, Anand V, Thanigai S. (2017). Results of modified Carroll technique in severe, resistant clubfeet. International Journal of Orthopaedics. 3(2): 801-805. https://doi.org/10.22271/ortho.2017.v3.i2i.86
Carroll NC. (2012). Clubfoot in the twentieth century: where we were and where we may be going in the twenty-first century. Journal of Pediatric Orthopaedics B. 21(1): 1-6. https://doi.org/10.1097/BPB.0b013e32834a99f2; PMid:21946867
Chatupon Chotigavanichaya, Jidapa Wongchareonwatana, Charikdhamma Saelim, Thanase Ariyawatkul, Kamolporn Kaewpornsawan, Perajit Eamsobhana. (2019). Comparison of ponseti method versus surgical treatment in congenital idiopathic clubfoot: A 5-year follow up study. International Journal of Orthopaedics Sciences. 5(3): 666-669. https://doi.org/10.22271/ortho.2019.v5.i3l.1610
Levitsky AF, Karabenyuk AV, Golubenko AA. (2019). Approaches to the surgical treatment of congenital clubfoot in children. Childs health. 14(1): 50-53. https://doi.org/10.22141/2224-0551.14.1.2019.157880
Mahesh Babu B. (2006). Surgical Management of Clubfoot by Modified Carroll's Technique. Doctoral dissertation. Madurai Medical College, Madurai.
McKinney J, Rac MW, Gandhi M. (2019). Congenital talipes equinovarus (clubfoot). American Journal of Obstetrics & Gynecology. 221(6): B10-B12. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2019.09.022; PMid:31787157
Pirani S. (2004). A reliable and valid method of assessing the amount of deformity in the congenital clubfoot. St Louis, MO. Pediatric Orthopaedic Society of North America. 115-116.
Sodre H, Bruschini S, Nery C, Mizusaki J. (1994). The Cincinnati Approach in Clubfeet. In: Simons G.W. (eds). The Clubfoot. Springer. New York. 201-202. https://doi.org/10.1007/978-1-4613-9269-9_40
Turco VJ. (1979). Resistant congenital club foot-one-stage posteromedial release with internal fixation. A follow-up report of a fifteen-year experience. The Journal of bone and joint surgery. American volume. 61(6A): 805-814. https://doi.org/10.2106/00004623-197961060-00002
Varma HS, Alok C. Agrawal, Pradeep K Singh. (2013, Jan-Jun). Surgical management of congenital idiopathic clubfoot by twin incisions. Journal of Orthopedics and Allied Sciences. 1(1): 18-21. https://doi.org/10.4103/2319-2585.117383
Wilkinson BG, Glass NA, Cook TM, Morcuende JA. (2018). Surgical Management of Idiopathic Clubfoot in the United States from 1997-2012: An analysis of 11,940 discharges. doi: https://doi.org/10.1542/peds.142.1_MeetingAbstract.297.
Zatsepyn TS. (1947). Vrozhdennaia kosolapost y ee lechenye v detskom vozraste. M.: Medhyz. 37.
Feng Lin. (2016, Aug). Observation of curative effect by Carroll operation approach in the treatment of congenital talipes equinovarus. Chinese Practical Medicine. 8–9.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Публікаційна діяльність журналу «ХІРУРГІЯ ДИТЯЧОГО ВІКУ» співпадає з політикою переважної більшості інших видань, застосовує принципи відкритого доступу. Всі статті у журналі публікуються відповідно до публікаційної ліцензії СС BY-NC (creative commons attribution-noncommercial 4.0 international license).
Автори передають авторське право журналу, яке набирає чинності, коли рукопис прийнятий до публікації після рецензування. За передачі рукопису автори заявляють, що він не був опублікованим раніше і не розглядається одночасно для публікації в інших видавництвах. Після опублікування стаття стає вільно доступною on-line для загалу.
Читачі мають право використовувати, розповсюджувати та відтворювати опубліковані матеріали за умови обов’язкового посилання на авторів публікації та журнал.
Використання опублікованих матеріалів у комерційних цілях заборонено.
